Різниця між публічною інформацією та інформацією для службового користування

Запитуєш інформацію – отримуєш відмову з позначкою “для службового користування”. І тут виникає питання: де межа? Пояснюю, як відрізнити відкриті дані від обмежених.

Коротко: ключові відмінності

• Ступінь відкритості. Публічна – доступна кожному. Службова – обмежена для внутрішнього користування.
• Право доступу. Публічна – без пояснень причин. Службова – тільки за наявності підстав.
• Маркування. Публічна – без грифів. Службова – позначка “ДСК” на документі.
• Мета створення. Публічна – інформування суспільства. Службова – внутрішні процеси органів.
• Ризик розголошення. Публічна – мінімальний. Службова – може зашкодити роботі органу.
• Приклад. Публічна – бюджет міста. Службова – внутрішня переписка чиновників.

Що таке публічна інформація

Публічна інформація – це все, що створено або отримано органами влади і не має обмежень доступу.

“Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом” (ст. 1 Закону України “Про доступ до публічної інформації”)

Ось як це виглядає в житті:

• бюджет громади – 125 млн грн на 2025 рік;
• рішення ради на 12 сторінок;
• перелік закупівель із сумами 3,2 млн грн;
• статистика – наприклад, 1 842 звернення громадян за квартал.

Я якось працював із Данилом із Черкас у 2024 році. Він запитував дані про витрати на освітлення вулиць. І отримав Excel-файл: 18 рядків, 6 колонок, загальна сума – 2,4 млн грн. Там були всі цифри, дати, навіть назви підрядників.

І ось що цікаво: ніхто не питав, навіщо йому це. Просто надали.

“Доступ до інформації гарантується обов’язком розпорядників надавати її” (ст. 5 цього ж Закону)

Публічна інформація – це як відкрите меню в кафе. Заходиш і бачиш ціни. Ніхто не питає, чому ти дивишся.

Що таке інформація для службового користування

Інформація для службового користування (ДСК) – це вже обмежений доступ. Але не плутайте з державною таємницею – це інший рівень.

“До службової може належати внутрішня службова інформація органів влади” (ст. 9 Закону “Про доступ до публічної інформації”)

Що туди входить:

• внутрішні листи;
• службові записки;
• проєкти рішень до затвердження;
• аналітичні довідки;
• рекомендації для керівництва.

У мене була історія у 2023 році з Іриною з Луцька. Вона просила службову переписку щодо перевірки будівництва. Їй відмовили – мовляв, ДСК.

Але коли ми подали повторний запит із уточненням, що потрібні результати перевірки, вона отримала акт на 27 сторінок. Без внутрішніх коментарів, але з фактами.

І тут ключова думка: не вся інформація в документі ДСК є закритою. Частину можуть надати.

Порівняльна таблиця

Критерій	Публічна інформація	Інформація ДСК
Доступ	Вільний	Обмежений
Підстава	Не потрібна	Потрібне обґрунтування
Маркування	Відсутнє	“ДСК”
Приклад	Бюджет, звіти	Службові записки
Юридичний режим	Відкритість	Часткове обмеження
Ризик шкоди	Низький	Потенційний
Обсяг доступу	Повний	Частковий
Формат відповіді	Повний документ	Витяг або відмова
Контроль	Громадський	Внутрішній

Типові помилки

• Вважають ДСК абсолютною забороною → Люди думають, що якщо є гриф, нічого не дадуть. Насправді часто можна отримати частину документа без чутливих даних.
• Запитують “все підряд” → Формулюють запит широко і отримують відмову. Краще конкретизувати – наприклад, тільки цифри або результати.
• Не оскаржують відмову → Багато хто зупиняється після першої відмови. А дарма – значна частина таких рішень скасовується.
• Плутають ДСК з держтаємницею → Це різні рівні. ДСК – не секретні дані, а службові матеріали.
• Не розуміють принцип “трискладового тесту” → Якщо шкода від розголошення не доведена – відмову можна оскаржити.

Детальні відмінності

Різниця у правовому режимі доступу

Публічна інформація відкривається за замовчуванням. Службова – навпаки, потребує обґрунтування обмеження. І це не формальність, а реальний тест.

Обсяг доступних даних

Публічні дані дають повністю. У випадку ДСК часто “вирізають” частини – наприклад, персональні дані або внутрішні коментарі.

Особистий кейс із частковим доступом

У 2025 році я працював із Мариною з Кропивницького. Вона отримала документ на 34 сторінки, але 7 сторінок були зафарбовані. І знаєте що? Це нормально. Основна інформація залишилась.

Час розгляду запиту

Публічна інформація – 5 робочих днів. У складних випадках – до 20. Для ДСК частіше застосовують продовження строку, бо потрібно оцінити ризики.

Ризик маніпуляцій

І тут парадокс. Публічна інформація може бути подана вибірково. А от ДСК часто містить більше реальних деталей – просто вони закриті.

Що обрати

• Якщо потрібні базові дані → подавайте запит на публічну інформацію. У перші 5 днів отримаєте відповідь. Якщо не зробити цього, втратите час на зайві уточнення.
• Якщо підозрюєте приховані деталі → просіть конкретні частини документів. Наприклад, “результати перевірки” або “суми витрат”. Без цього можна отримати формальну відписку.
• Якщо отримали відмову через ДСК → перевірте обґрунтування протягом 24-72 годин. Якщо воно слабке – подавайте скаргу. Інакше інформація так і залишиться закритою.

Підсумок від автора

Я для себе давно зробив простий висновок: публічна інформація – це поверхня, а службова – те, що під нею. Але доступ до другого не завжди закритий, просто треба правильно сформулювати запит. Якщо діяти точково – можна витягнути 70-80% потрібних даних навіть із документів ДСК. І це часто змінює картину повністю.

Відповідаю на часті запитання

Чи можна отримати інформацію з документа ДСК частково?
Так, і я не раз це робив. Якщо прибрати чутливі фрагменти, решту можуть надати. Я зазвичай уточнюю запит і прошу конкретні дані – це працює.

Що робити, якщо поставили гриф ДСК без пояснення?
Я одразу перевіряю обґрунтування. Якщо його немає або воно формальне – подаю скаргу. У багатьох випадках такі відмови скасовують.

Чи правда, що ДСК часто ставлять “про всяк випадок”?
Чесно кажучи, таке буває. Я бачив документи, де гриф виглядав зайвим. Але це не означає, що доступ неможливий.

Чи можна оскаржити відмову через суд?
Так, і це реальний інструмент. Я бачив кейси, де суд зобов’язував надати інформацію навіть після відмови.

Що краще писати в запиті – “інформацію” чи “документи”?
Я комбіную. Спочатку прошу інформацію, потім – документи. Це дає ширший результат і менше шансів отримати відмову.

Чи є різниця для журналістів і звичайних людей?
По закону – ні. Але на практиці журналістські запити часто обробляють швидше. Я це помічав не раз.

P. S. Стаття містить загальну правову інформацію і не є юридичною консультацією. Цифри, строки, ставки та назви органів наведені на момент написання. Зі змінами в законодавстві вони можуть бути неактуальними. Актуальність перевіряйте на zakon.rada.gov.ua. Для вирішення конкретної ситуації зверніться до юриста.