Різниця між звільненням за власним бажанням та звільненням за угодою сторін

Обидва способи – “м’який” вихід з роботи, але умови, виплати і наслідки у них кардинально різні. Ось що треба знати до підписання.

Коротко: у чому головна різниця

• Ініціатор – власне бажання: лише працівник; угода сторін: обидві сторони разом
• Строк відпрацювання – власне бажання: 14 днів за замовчуванням; угода: будь-яка дата, хоч завтра
• Вихідна допомога – власне бажання: не гарантована законом; угода: лише за домовленістю
• Можливість відкликати заяву – власне бажання: так, протягом 14 днів; угода: лише за згодою роботодавця
• Запис у трудовій – власне бажання: ст. 38 КЗпП; угода: ст. 36 п. 1 КЗпП
• Допомога по безробіттю – власне бажання: з обмеженнями; угода: на загальних підставах

Звільнення за власним бажанням: як це працює

Звільнення за власним бажанням – це найпоширеніший спосіб піти з роботи в Україні. Людина пише заяву, відпрацьовує два тижні – і вільна. Здається просто, але є нюанси.

Стаття 38 Кодексу законів про працю України встановлює право працівника розірвати трудовий договір, попередивши про це роботодавця письмово за два тижні.

Ці 14 днів – не покарання, а стандарт. Але закон дозволяє скоротити або взагалі скасувати цей строк у кількох випадках:

• Хвороба або інвалідність, що перешкоджає продовженню роботи
• Вагітність або догляд за дитиною до 14 років чи дитиною з інвалідністю
• Догляд за хворим членом сім’ї або інвалідом I групи
• Переїзд на нове місце проживання
• Вступ до навчального закладу
• Порушення роботодавцем законодавства або умов трудового договору

При будь-якій із цих підстав роботодавець зобов’язаний звільнити у строк, який вказав працівник. Тобто написав “прошу звільнити з 20 березня” – і роботодавець не має права вимагати 14 днів.

Ще один важливий момент: протягом строку попередження працівник може відкликати заяву. Якщо роботодавець на це місце вже не запросив іншу людину письмово – він зобов’язаний залишити працівника. Це право прямо передбачено ст. 38 КЗпП, і роботодавці про нього нерідко “забувають” сказати.

Звільнення за угодою сторін: що це означає

Угода сторін – це коли обидва: і працівник, і роботодавець – домовляються про дату та умови звільнення. Жодних обов’язкових двох тижнів, жодних стандартних правил. Повна договірна свобода – але саме тут і криється головна пастка.

Пункт 1 статті 36 КЗпП України передбачає припинення трудового договору за угодою сторін як окрему підставу.

Угода сторін оформлюється або окремою двосторонньою угодою, або відповідним написом роботодавця на заяві працівника. Закон не встановлює обов’язкової форми – але я б рекомендував окремий документ із чітко прописаними умовами: датою звільнення, розміром компенсації (якщо є), порядком передачі справ.

Мало хто знає, але угода сторін – єдина підстава звільнення, яку після підписання практично неможливо скасувати в односторонньому порядку. Якщо при власному бажанні відкликати заяву – право, то при угоді сторін – лише прохання. Роботодавець може відмовити, і суд його підтримає.

Хочу поділитися показовим кейсом. Інженер Максим із Запоріжжя у вересні 2023 року підписав угоду про звільнення “за угодою сторін” із датою виходу через 3 дні. Наступного дня дізнався, що новий роботодавець відклав вихід на 2 місяці. Максим звернувся до колишнього підприємства з проханням скасувати угоду – отримав відмову. Суд підтримав роботодавця: угода підписана добровільно, підстав для відновлення немає. Два місяці – без роботи і без виплат.

Порівняльна таблиця

Критерій	Власне бажання	Угода сторін
Правова підстава	Ст. 38 КЗпП	П. 1 ст. 36 КЗпП
Ініціатор	Працівник	Обидві сторони
Строк попередження	14 календарних днів	Будь-який за домовленістю
Можливість відкликати	Так, протягом 14 днів	Лише за згодою роботодавця
Вихідна допомога	Не передбачена	Лише за домовленістю
Запис у трудовій	“Ст. 38 КЗпП”	“П. 1 ст. 36 КЗпП”
Допомога по безробіттю	Після 91-денного очікування	На загальних підставах
Оскарження звільнення	Складно (власна ініціатива)	Майже неможливо
Строк позовної давності	1 місяць (ст. 233 КЗпП)	1 місяць (ст. 233 КЗпП)

Де ці два способи реально відрізняються

Допомога по безробіттю: суттєва різниця

Ось цікавий момент, який напряму впливає на гаманець. При звільненні за власним бажанням без поважних причин – центр зайнятості нараховує допомогу лише після 91 календарного дня з моменту реєстрації. При звільненні за угодою сторін – допомога нараховується з 8-го дня реєстрації як безробітного. Різниця – 83 дні без виплат. При мінімальній допомозі по безробіттю у 2024 році (орієнтовно 1 600-2 400 грн на місяць) це реальна фінансова втрата.

Можливість домовитися про виплату

При власному бажанні вихідна допомога законом не передбачена – якщо роботодавець дає “добровільно”, то виключно зі своєї ласки або за колективним договором. При угоді сторін – це головний козир для переговорів. Я бачив угоди, де при звільненні “за домовленістю” людина отримувала 2-3 місячні заробітки одноразово. Особливо це практикується у великих компаніях, коли роботодавець хоче “м’яко” позбутися працівника без скандалу. Тут головне – прописати суму в угоді до підписання, а не сподіватися на усне слово.

Швидкість оформлення та дата виходу

При власному бажанні мінімум – 14 днів від дати заяви (якщо немає поважних причин). При угоді – можна домовитися і на завтра, і через місяць. Це критично, наприклад, коли новий роботодавець чекає виходу через тиждень. Саме тому угода сторін стала популярним інструментом: вона гнучка. Але ця гнучкість – обопільна. Роботодавець теж може запропонувати дату, яка йому зручна, а не вам.

Запис у трудовій і репутація

Чесно кажучи, для більшості роботодавців обидва записи – нейтральні. Ані “ст. 38”, ані “п. 1 ст. 36” не несуть негативного сигналу. Але є нюанс: якщо людину “попросили” піти і вона погодилась через угоду сторін – новий роботодавець може запитати причини. При власному бажанні питань зазвичай менше, бо підстава очевидна – людина сама вирішила піти.

Оскарження: де реально складніше

При власному бажанні теоретично можна довести в суді, що заяву написали під тиском – і поновитися на роботі. Таких справ небагато, але вони є. При угоді сторін – практично нереально. Верховний Суд у своїй практиці неодноразово підкреслював, що угода сторін є добровільним волевиявленням, і відсутність примусу доводити не потрібно. Тому якщо вас “переконують” підписати угоду – спершу зважте всі ризики.

Яку підставу обирати залежно від ситуації

Ситуація → порада:

• Хочете піти швидко, без зайвих розмов, і є новий роботодавець – домовляйтеся про угоду сторін із конкретною датою та письмовою фіксацією.
• Не впевнені у новому місці або є шанс передумати – звільняйтеся за власним бажанням: 14 днів – це буфер, і право відкликати заяву ніхто не забирав.
• Роботодавець натякає на угоду, але ви хочете допомогу по безробіттю швидше – угода сторін вигідніша: без 91-денного очікування.
• Вам обіцяють виплату при угоді – вимагайте все письмово в тексті угоди ще до підписання. Усні обіцянки не є підставою для судового стягнення.
• Вас “просять” підписати угоду, але ви не хочете – маєте право відмовитися і написати заяву за власним бажанням.

Підсумок від автора

Власне бажання – простіший і передбачуваний шлях: є чіткі строки, є право відкликати заяву, є захист від раптових змін планів. Угода сторін – гнучкіший варіант, але тільки якщо ви повністю контролюєте переговори і всі умови зафіксовані письмово. Головна порада: ніколи не підписуйте угоду сторін без чіткого прописаного тексту з датою, сумою (якщо є) і умовами передачі справ. Усне “ми домовились” при цій підставі – нічого не вартує.

Запитують найчастіше – відповідаю

Чи можу я відкликати заяву за власним бажанням, якщо вже написав? ✍️

Так, і це ваше законне право за ст. 38 КЗпП. Головна умова – роботодавець не повинен був письмово запросити на ваше місце іншу людину. Якщо такого листа немає – він зобов’язаний вас залишити. Я б рекомендував відкликання теж оформляти письмово, щоб не було суперечок.

Чи зобов’язаний роботодавець погодитися на угоду сторін? 🤝

Ні. Угода – це договір, і обидві сторони мають право погодитися або відмовитися. Якщо роботодавець каже “ні” – ваш варіант: заява за власним бажанням з 14-денним строком. Ніхто не може вас примусити підписати угоду, і навпаки.

Що буде, якщо я не вийду на роботу під час 14-денного відпрацювання? ⚠️

Роботодавець може кваліфікувати це як прогул і звільнити за статтею – п. 4 ст. 40 КЗпП. Це вже зовсім інша підстава з неприємними наслідками для трудової. Тому або відпрацьовуєте, або домовляєтеся про угоду сторін із зручною датою.

Чи може роботодавець змусити написати заяву за власним бажанням? 😤

Юридично – ні. Примусове звільнення за власним бажанням оскаржується в суді, і такі справи виграють. На практиці – тиск буває. Якщо вас “просять” написати заяву і ви не хочете – фіксуйте все: листи, повідомлення, свідків. Це доказова база для суду.

Яка підстава краща для резюме? 📋

Чесно – без різниці. Жоден нормальний HR не дискримінує за “ст. 38” чи “п. 1 ст. 36”. Питання завжди одне: чому пішли і що робили далі. Ось на це і готуйте відповідь.

P.S. Стаття містить загальну правову інформацію і не є юридичною консультацією. Законодавство України регулярно змінюється – окремі положення можуть бути неактуальними на момент читання. Для вирішення юридичної ситуації зверніться до юриста.